Сузр’я Орона у праукранцв отримало назву Плуг, Грабл, Полиця, Чепги, а три зор поясу Орона - Косар. Одна з легенд говорить про те, що за часв царя
Сузр’я Мало Ведмедиц здавна в Укран носить назву Паски. ¶нколи його називають Малим Возом - даться взнаки схожсть цього семизр’я з ковшем Велико Ведмедиц.
Виокремили на зоряному неб праукранц й окрем сузр’я. До наших днв дйшли лише деяк з цих назв. Найвдомша з них, звичайно ж - Великий Вз - четверо колс та тро коней (семизр’я Велико Ведмедиц) - з’явилася на зоряному неб наших пращурв у сиву давнину. Поява небесного Воза не була випадковою. Адже вз - важлива деталь побуту людини ще з кочових часв, а для хлбороба вн - неодмнне знаряддя прац. За допомогою небесного Воза наш предки визначали час як у практичному план (положення В.В. щодо горизонту), так в флософському: "Мж крайнм переднм конем (зоря η) другим конем (зоря ξ) маленька зрочка - вудила: коли вони передаються, тод й кнець свту".
Мсяць був одним з головних астрономчних символв наших пращурв. В Укран про Мсяць народ казав: "Це - предок Ддух, а зор - то його рдня".
Сонце - сила, що оживля всю природу - видавалось нашим предкам мудрим, сивим ддом, статним воном чи вродливим юнаком (парубком). Досить часто уявляли його у вигляд колеса. "Колесом, колесом в гору Сонце йде..." (з укр. народно псн). Сонце було божеством (див. Дажбог, Ярило, Купало).
Як небесн свтила повсякчас спостергалися у першу чергу нашими пращурами? Звсно - Сонце, Мсяць зор. Саме ц свтила й отримували власн назви.
Небо здавалось давнм укранцям то полем, то морем, то просто кленовим листком, на котрому написан Сонце, Мсяць зор; хмари здавались лсами, дбровами, скелями, ватагою овець; зор - копами на пол, або листом на вод; Сонце - соколом ; блискавка - терном або терновим вогнем.
Проте небо не завжди було привтним - воно посилало дощ грози, наводило спеку та нш, на думку людини, напаст, а тому, безумовно, давнм укранцям хотлось прихилити до себе його ласку, щоб мати густо кп на пол, багато ров у пасц, багато ягнят, телят, лошат, щоб мороз не поморозив жита, пшениц всяко пашниц, щоб у садку родило дерево, а у двор плодилась птиця.
Зоряне небо! Споконвку воно супроводжувало земне життя наших пращурв. Ясним сонячним днем погожо зоряно ноч, раннми осннми вечорами та весняними ранками небесн свтила були разом з людиною, з радощами печалями, буднями святами. Сьогодн вже тяжко встановити точно час, коли зоряне небо стало для наших предкв годинником, компасом. Бльше того - стало хньою пам’яттю, бо закарбувало врування знання давно зниклих з лиця Земл окремих людей цлих народв. Небо перетворилося у свордне дзеркало - стало вдображенням життя народу : котився небосхилом небесний вз, палахкотли небесн стожари, бродила небесна квочка з курчатами, йшла до криниц Двка з вдрами...
Взято з ресурсу
Народна астрономя укранцв
"Лупайте сю скалу..." |
Лкнеп рекоменду
Укранський Лкнеп
Комментариев нет:
Отправить комментарий